Коли у серденько постукає кохання
Йому чи їй, тоді вже не до сну:
До ранку у них спогади, зітхання.
Природа зустрічає так весну.
Кожною брунечкою промінь вона ловить,
Щоб, як належить, поєднатись з ним,
І зодягти небачену обнову,
Котра геть інша кожної весни.
Кохання й світ, а в нім – життя людини,
Де миті й драми надто непрості.
Те щастя вплетене у вузлики родини.
Шкода, коли роз’яте на хресті!
15.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855139
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2019
автор: Ганна Верес