***

Шкода  мені  тебе,  нагідко  моя.
Пестила  так  щораз,  крала  у  горя,
вітер  з-за  гір  надніс  темную  хмару,  
градом  прибило  вниз...  Занадто  рано.

Прикро  мені,  що  ти  цвіту  не  вчуєш,
пахощ-дурман  весни  вглиб  затамуєш.
Свіжа  хрусталь  роси  камнем  затисне.
Будеш  іще  рости,  серце  ж  вже  трісне.

Жаль  мені,  жаль  такий,  нагідко  моя.
Сонця  б  тобі  знайти,  зігріти  долю!
Між  чотирьох  вітрів  згубила  душу,
мрію  свою  тепер  з  місця  не  рушиш.

Скільки  іще  брести  між  роздоріжжя?
Кругом  усі  давно  збирають  збіжжя...
А  ти  зів'ялий  лист  ховай  у  іній.
Дні  твої  —  часу  лиш  згублені  тіні.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855135
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2019
автор: Мар’я Гафінець