Жив колись дядько з Україною в душі.
Прийшли до нього нові хазяї:
"В оренду Ваш візьмемо пай,
Отож на Вас чекає рай.
"Скільки паїв держава надала?"
"У мене пара і у жінки буде два"
"Несіть скоріше акти до стола,
Разом підпишемо для Вашого ж добра.
Тітонька акти подала панам.
"Чого ж тут два обурилась братва?"
"Я поясню,ще два малі паї,
На цвинтарі ,оті .що" гробові".
"Будете хлопці брати два на два
Полином заростає там земля".
"Та що Ви дядько,скажете таке.
Нам та земля не треба.нє."́
Орендарі платили сущі копійки,
Дядьку і тітці,та й усім в селі.
Хоч поміч та і замала була,
Та кожний рік,до кожного двора.
Аж гульк закон від президента "Зе
Ринок землі і нова ера йде.
Відміним рабство Ви вже хазяї
Тільки скоріш несіть на кон паї.
Закон склепали.а ціни нема,
Пізніше мабуть допишуть золота,
Земельку рідну-маму продають
Стадо невігласів,а чи Іуд.
Дядько сміявся.але сміх пророчий
Бо президент тороче,дуже хоче.
І загудуть і пайові і" гробові",
Побачить дядько,тільки з під землі. ́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855117
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2019
автор: Не Тарас