Прокинувшись, душі розплющують очі
І щастя вдихають в легені свої...
Богиня Любов... Ми — її вічний почет...
І Бог... Він є вічний коханий її...
Богиня Любов, Бог... І ми оживаєм.
І вічно живем ми реальність оцю,
Де кожна клітиночка наша співає,
Де кожна клітиночка наша танцює...
Суворі закони матерії з їхнім
Обмеженим, скнарим порядком речей
Керують людьми, доки жадність в них стихне,
Корисливість доки спаде з їх очей,
Допоки в них егоїстичність і хтивість
Розтане під променем сонця Любові,
Допоки в них зникне злоба та брехливість,
Допоки вони стануть духом здорові.
Вони ніби прагнуть до щастя і волі.
Але результат їхніх дій протилежний:
Не збільшення щастя, а збільшення болю.
Стають вони все більш слабкі та залежні.
Розвинення мудрості — перша потреба
Людей і суспільства. Просвітлений розум.
Мету цю поставити чітко їм треба.
Бо люди життю є найбільша загроза.
Бо їхня немудрість — це їхня в'язниця,
Кайдани, які забирають в них сили.
Між злом і добром геть не бачать різницю.
Їх зір непроглядна омана покрила...
Прокинувшись, душі розплющують очі
І щастя вдихають в легені свої...
Богиня Любов... Ми — її вічний почет...
І Бог... Він є вічний коханий її...
Богиня Любов, Бог... І ми оживаєм.
І вічно живем ми реальність оцю,
Де кожна клітиночка наша співає,
Де кожна клітиночка наша танцює...
[i]18.11.2019, Київ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855112
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2019
автор: Петро Рух