ЗВІЗДАР ОСЯЮЄ ДОРОГИ
Глянь,яка осяйна зоряна ніч?...
Видно,як вдень хати біленькі.
Звіздар,освітлює дороги до ніг
і лечу, у місця рідненькі.
Туди де ясен стрункий розлогий
Віття шелестить листя зелене.
Там ходить,лелека довгоногий
І юна весна квітне для клена.
Цілую,кожну пядь святої землі
Де ступали мої босі ноги.
Тут квітнули ,мої роки молоді
і купали у молоці води.
Стою,дивлюсь у синю блакить
Де кружляє у небі лелека.
Весна,дарує прекрасну мить
і віттям витає смерека.
Зійшло,весняне сонце ясне.
із сніжних хмар на світанку
калина,у луговий рай зове
де у житах блаженні ранки
З Господніх рук цвіте земля
І щебече пташка пісні.
У дусі,святім оживає душа
народжуються,мрії все нові.
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855047
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2019
автор: Чайківчанка