«Скільки ж, осене, в тебе краси!
Де про тебе слова відшукати,
Чи в прозорих краплинках роси,
Чи в шипшини червоних дукатах?
Може, в терну, де синя печаль
Обняла колючки його гілля?
Він уже і сивіти почав,
Та закоханий в чисте довкілля.
А мо’, в марева, в тій сивині,
Що покірно на плеса лягає,
А чи у молодому вині,
Що хмільними зробити встигає?
Мо’, в калини, що звабила ліс,
Чи в берізок, чи в сонного неба,
Чи в очах, повних сонця і сліз?»
Осінь мовила: «Сліз лиш не треба!»
17.11.2019.
Ганни Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855043
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2019
автор: Ганна Верес