В твоїх очах я потону... лише на мить... назавжди... трішки... Можна?
Тебе я згадую завжди... Про тебе, наче, моя думка кожна...
Твоїх очей всю глибину, напевне, не збагну - у тому й щастя!
От підійду і щиро так скажу: "Тебе люблю!"- як до причастя.
Це складно? Ні. Та, дуже важко, так .. кохати важко серцем - віриш?
Та як підійду до межі...Чи врятувать мене тоді зумієш?
Поїду... та чи напишеш короткий лист у вайбері чи в скайпі?
Чи смс надішлеш, чи листівку, а чи смайл сумний принаймні?
Я хочу буть з тобою тільки... Довго, все життя. Ти розумієш?
Та чи знайдеш слова покликати? утримати? Ти не умієш...
То ж відповіді, попри все, таки боюсь... напевно, усе знаєш,
Про що уперто я собі мовчу... Відвертості ти не чекаєш.
Та все ж очима, мовчки, поглядом усе мені скажи - чи любиш?
І якщо так, то, обіцяю, назавжди щасливою ти будеш,
А якщо ні - не докоряй! Ні поглядом, ні словом, а ні ділом.
Й в бездонну прірву не тягни і душу не губи мою невміло.
То ж краще вже хоч просто промовчи ... І все, як завжди, буде добре!
Мене від себе сильно не жени... Бо повернусь не вперше - вкотре!
Тебе любити все одно через не можна навіть сильно буду,
І як не склалось би в житті, твоєї ніжності я не забуду.
І завжди я прийду на клич, і якщо буде на душі тривожно...
В твоїх очах я потону... лише на мить... назавжди... трішки... Можна?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854979
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2019
автор: AKM