Тарасе, батько, все, як і колись!
Ідуть в ярмо та не самі – з дітьми!
Молись за нас, Пророче, наш! Молись!
Прости нас, батько, розсварились ми…
На горе Україні знов і знов
Ми єдність розгубили десь свою!
Та ще горить в серцях у нас любов,
І вої світла з ворогом в бою!
Куди не глянь знов чубиться народ…
На Зе і По розбіглися світи.
В Кабміні, Раді – путінських заброд
Насіло в крісла… Як скажи спасти
Нам Неню від кремлівських тарганів?!
Їх так багато в ешелонах влади…
Це ж ми самі! Це ж ми оцих панів
Туди привели! Знову ворон зради
Над нами кряче і регоче злісно!
На фронті втрати мало не щодня…
Як зупинити це поки не пізно?!
За помилки така гірка платня…..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854937
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2019
автор: Наталка Долинська