Розсипавши скарби на пів дорозі,
Згубивши віру, а відтак – й маршрут,
Відігріваю душі на морозі
Гарячим доторком твоїх жаданих рук.
Посіявши роки за видноколом,
Я ще готуюся колись зібрать врожай
Щодня іду без тебе, як по колу,
А хочеться з тобою і щоб в рай.
Вдивляючись у вічно синє неба,
Шукаючи себе серед хмарин,
Подумаю – а, може, так і треба –
Не мірять щастя кількістю годин?
Роздавши всі борги – кому що винна –
Відмірявши найкраще для дітей,
Прийду до тебе, як дощу краплина,
Впаду грозою до твоїх дверей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854861
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2019
автор: Волинянка