Покрилось памороззю листя, проймає холод до кісток, стежина тягнеться терниста, по ній черговий роблю крок! Холод напрошується в друзі, симпатизує мені лід, по чорно – білій кроки смузі, вперед, назад, притишу хід… Блукаю небом серед ночі, думками прорізаю дно, давно летів би світ за очі, шукати долі стремено… Дивлюсь на скроні посивілі, добро перемагає зло, ноги і руки мої цілі, тож поки тут моє сідло…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854848
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.11.2019
автор: Олег Князь