ПОРА ОСІННЯ

Пора  осіння,немов  людське  життя,
погодою  і  кольором  показує-усіх  і  вся.
Ось  сонечко  засяяло,трава  зелена  майорить,
це  молодість,це  в  радості  й  красі,життя  бурлить.

Птахи  щось  там,скрегочуть  на  даху,
квіти  червоні  і  яблука,сочні  в  саду.
Юнацький  вік-  кохання,що  пянить,
і  вітерець  в  душах,закоханих  шумить.

Ось  лист  коричневий,що  на  землі,
і  павутина  велика,ковром  повстала  на  вікні.
Ще  десь  між  листям,трава  зелена  виглядає,
це  вже  не  молодий  але,ще  сили  має.

І  ось  птахи,ключом  у  нібі  синім  поплили,
вітер  ламає,до  землі  гілки,безлистої  верби.
А  дощ  і  холод,сковують  живе,все  на  дворі-
звідки  роки  похилі,якщо  ще  вчора,були  молоді?

Незамічаючи,як  пролетіли  дні  й  життя,
як  з  першими  морозами,прийшла  зима.
Так  осінні  дні,панують  на  нашому  дворі,
так  непомітно  змінюється,погода  у  нашому  житті.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854806
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.11.2019
автор: Бабич