Жури нині вистачає,
хоч ходи, хоч сядь і плач...
Нам і влада підкидає,-
колючки своїх невдач...
Їх невдалі "передачі",-
засмітили нам мізки...
Ще й на зло є на додачу,-
вже поважні в нас роки...
Я не буду безупинно,
свою долю закликать...
Кину я журу за спину,
буду жить і працювать...
То нічого, що стара я,
та у мене все ще "так"...
Може втретє, може вп"яте,-
буду долю виглядать...
Може щастя я ще стріну,-
на старечому путі...
Я його вхоплю за спину,
занесу хоч на плечі...
Ви не смійтесь, добрі люди,
я умію жартувать...
Хоч і важко нині всюди,
не люблю я сумувать...
Є у мене все що треба,-
І для серця, й для душі...
Це від Бога, чи від неба,-
даний дар писать вірші...
Моя доля в дітях й внуках,-
в них і радість, й благодюать...
Пиріжків ось напечу я,
й буду їх у гості ждать...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854697
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 14.11.2019
автор: геометрія