Ким придумані – херувимами
чи верховними псевдобогами
злі мисливці за нами, невинними, –
незручні і болючі догани?
Утікають каддафі з дзедунами,
уго чавеси і ердогани.
Бо не знали, ба навіть не думали,
що настільки нестерпні догани.
Їхній шал, їхня лють – розпанахують.
Їхній вир найстійкіших догамав.
Ні гримкій Ніагарі, ні Анхелю
і не снилася сила догани.
Не втікти, не зректись, не відбитися,
не забути її й на Багамах.
Причаїлась, мов пильна убивиця,
в кабінеті у боса догана.
Нависаючи вістрям дамокловим,
ще спіймає тебе, невблаганна,
пробіжиться очима намоклими,
в три погибелі скорчить догана.
Хоч непросто було й емоційненько,
хоч твоя дисципліна й погана, –
знаю, вистоїш, самооцінко!
Твій хребет не розчавить догана.
Хоч недолікам легше скоритися,
ніж боротися з болем, з боргами, –
ще не раз покладеш до коритця
зарплатню, компліменти й... догани.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854650
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2019
автор: Олександр Обрій