Осінь. Летить каченя одиноке,
Приземлилось у густий очерет.
Його можливо спудив в небі сокіл,
Чи сил не стало завершити лет…
Здалеку «кря» почулося родинне -
Залопотіли крила по воді…
Тепер воно вже точно не загине,
Хоч крила в каченяти молоді.
Не відбивайтесь, діти, від родини,
Коли у вас ще крила молоді.
В жорстокім світі можете загинуть
І зникне все, як булька на воді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854637
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2019
автор: Віталій Назарук