Вам, друзям, щирим гречкосіям,
Байки, коралами на нитку,
Я розкажу про ті події,
Як чорт змінив червону свитку:
Чортам у пеклі було сумно -
Людей нема — одні попи.
Той потягло чортяче гузно
Із Лисої гори попить,
Сьорбнути хмелю повну кварту
У жида в шинку на Подолі,
Послухати веселі жарти,
Розсипати між п'яниць солі.
Раз-пораз, потім все частіше,
Надалі - як в трубі гуде ...
Сиділи зразу, наче миші -
Хто ж знав, яке оте руде?
Пригрілися доволі швидко
Носи кнурячі між людей.
Вдягали вони червоні свитки
На купу бісівських ідей.
Як де їх зразу не прогнали -
(Чим далі те зробити важче),
Чорти закони прописали -
Тепер вони «в законі» наче.
Хоч сонце, як раніш, котилось,
Пішло життя вже не людське -
Багато чистих душ побилось,
Як на тверде, казать м'яке.
Червона свитка, на ній зірка -
Світ на коліна майже став,
Але у Бога своя мірка -
Чортів і свитки їх прибрав.
Всім наказав, щоб зрозуміли:
Плекайте правду і цініть!
Гоніть чортів, як де зловили,
Зловили — бийте! Треба бить!
І не чекайте всі на Бога -
Всевишній, все за них зроби…
Берись, давай, сама небого!
Ви люди — не мої раби.
Не людство то, як бракне мрії!
Немає тями — то не смішно.
Бог дав життя, дає надію,
Чортів здихайтесь! - мовив грізно.
Серця людей росою вмиті,
Вогонь горить у чистих душах,
У бруді Бог не буде жити,
Як не проси - Його не змусиш.
А далі, ніде правди діти,
Із тих часів, ще з тих віків,
Бо від чортів пішли їх діти -
Що душі мали їх батьків.
Пекельні чвари — то їм рідне,
(Як між людей смоли казан).
В душі чортячій все негідне:
Корупція і дерибан…
Про совість розкажіть чортам -
Ото вже сміху зразу буде.
Така от правда, кажу вам -
Погано жити стало людям.
Чорти новії поховались: -
Щоб їх тепер було не видко -
Червоні свитки познімали,
А одягли зелені свитки.
Народ загнали у борги,
Продали землю, як сміття,
Щоб навіть праведні Боги
Не навернули до пуття.
У пеклі - аж кипить робота -
Пропащих повно, ницих душ.
Крадуть без міри і в суботу -
Під час війни гребуть чимдуж.
Сумне в Малинівці весілля:
Чортячий шабаш навкруги
Та скоро дожене похмілля:
Чи ми собі не вороги?
Чорти при владі! От що вийшло!
Валяти тре чортячий тин,
Об спини їх рівняти дишло
Питати: Мало, *** син?
Закони їхні — не людські!
Продати нашу землю хтіли?
На шибениці! На гвіздки!
Підуть сокири, габлі, вила ...
Зелена свитка? - байдуже яка:
Рубайте руки, розчавіть їх писки.
Косою гострою давайте копняка!
Допоки з них останній не повисне.
Вставайте, браття, нічого чекати!
Забрати все своє у них до нитки!
Дітей чортячих треба виганяти,
Якого б кольору не одягали свитки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854611
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2019
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)