Сумує небо. Сонце зажурилося,
Змарніло поле.Стихло, бо втомилося.
А вітер гілля - струни налаштовує,
Туманом срібним ранки обціловує.
Затихла річка, в небо задивилася.
А хвиль краса до берегів прибилася.
Шепоче бір есеї з суму створені
Про дні журби, що осінню впокорені.
Брунатний лист приліг - не обзивається,
Дощами він холодними вкривається,
Тремтить увесь і болісно здригається,
А сенс буття в калюжі обривається.
Обвисло небо. Хмари розкотилися,
Мовчазні й мокрі клени засмутилися.
Вже пізня осінь барви затушовує,
Красу яскраву сірим заштриховує.
Безжально дощ пейзажі заплямовує,
В потоках сліз на вікнах витанцьовує.
Ось кинув вітер плащ на парк оголений,
А сам приліг натомлений і зморений.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854609
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2019
автор: Світлана Воскресенська