У передзимному чеканні,
У післяцвітності жоржин
Тремтить на гілці лист останній
В легкій зажурі, в покаянні
Небесний п*є аквамарин.
Лишились лічені хвилини:
Від материнського плеча,
Назустріч сніжним хуртовинам
В пориві вітру безневинний
Полине, несучи печаль.
Десь ляже на краєчку світу,
Сповитий у туманний дим
І спрагло маритиме літом,
Як був теплом земним зігрітий,
І як зелом грав молодим.
Обновець вистелить дороги,
Збіліє простір до весни.
Тоді й минуть усі тривоги,
Листочку стануть епілогом
Квітнево-брунькуваті сни.
*Обновець - перший сніг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854597
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2019
автор: Ірина Кохан