Ловлю я кожну мить життя,
Ніщо не заважає...
Люблю цей світ до забуття,
А осінь помагає...
І не біда, що лист тремтить,
Й на землю опадає...
Вітер тим листом шелестить,
Земля його приймає...
Верби купають у воді
Листя своє опале,
Згадують роки молоді,
Цілують їх тумани...
І все єство моє кипить,
Осінь цьому сприяє...
А час іде, і кожна мить,-
Мене задовольняє...
Мені нема куди спішить,
У згадках все минуле...
Та я й сьогодні хочу жить,
Плекаю і майбутнє...
А час іде, кудись спішить,-
Це знають усі люди...
Ось - ось впаде останній лист,
І більш його не буде...
Колись і я, як лист впаду,
Світ не впаде, я знаю...
Та поки я іще живу,-
Банкет життя справляю...
Не розучилась мріять я,
Така моя натура...
Стала поезія моя,-
Життя мого структура...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854573
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 13.11.2019
автор: геометрія