Ой краса, краса жіноча,
Хто про тебе не писав?
Чорні брівки, карі очі,
Біле личко, і коса!
Наші бабці від природи
Те що мали — тим жили,
А сьогодні примхи моди
Зайвий клопіт додали:
Лиш дівча на ніжки сп’ялось -
Моди, фітнес, макіяж,
«Пластику» робити стали,
Підганяють під «типаж».
На дієтах та пілюлях,
Аж кістками торохтять,
Ходять, мовби на ходулях,
Всі «зірками» хочуть стать.
Де змогли і скільки «влізе»
Закачали силікон,
Чи то Іра, чи Таїса?
Маспроект — один фасон:
Губи — мовби дві сосиски,
Аж не може розмовлять !
Як же ними пити, Їсти,
Чоловіка цілувать?
Ну а бюст? Як дві подушки,
Кожна кілограм на п’ять.
Декольте вже ледь не лусне,
Щоб оту «красу» тримать!
Може й треба в вік прогресу
Щось міняти, підправлять,
Та при цьому треба спершу
Розум мать і міру знать.
Не збагну, хоч дуже хочу:
То потворство, чи краса?
Де ж ви, брівки, карі очі,
Біле личко і коса?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854535
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2019
автор: Людмила Григорівна