Слова, як птахи мають власні крила,
Вони переплітаються у мову,
Саме у мові слово має силу,
Воно і творить мову калинову.
Лелієш слово – мова відізветься,
Коли співаєш – чуєш кожне слово…
Воно заплаче, часом усміхнеться,
А ми його лелієм знову й знову.
Старий Дніпро до нас говорить словом,
Поля й ліси молитви шлють у небо.
Сміються зорі під нічним покровом,
Нагадує розмову птахів щебет.
Слова і мова завжди в нас на варті,
Це наша зброя - це мечі булатні.
Нічого ми без них в житті не варті,
Без слова й мови ні на що не здатні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854515
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2019
автор: Віталій Назарук