випиймо, брате... бо далі - лиш ніч,
ніч, у якій тебе зрадить коханка -
найпротирічніше з всіх протиріч...
випиймо, бра, під кільку та буханку
чорного хліба - то смак гіркоти,
та і... достойний гарнір оковитій
випиймо, брате... давай вже на "ти" -
нам же ще жити, а, може... й не жити?
зрадить коханка - іронія, бра...
гірко-солоне похмілля кохання,
"за упокій", а чи, може, "за здра..." -
байдуже, брате... щоб лиш до світання
ніч простоЯти, ввійти, уповзти
в ранок, проміння хапати руками,
як порятунок... а поки - кати
темною ніччю ворожать над нами
зрадить коханка... утретє чи всто?
тищудвадцяте??? чи... просто, без ліку?
зрадить природньо, мов зніме пальто,
бо... не з коханцем, а із чоловіком
скаже - так треба... чи - що я зроблю?
схилимо голови, вклонимось долі
і, лиш губами промовлене, "...блю"
стишиться болем чи вдавиться болем...
зрада-не зрада, любов-не любов,
гнізда насиджені, дальнії далі...
випиймо, брате, що криєшся знов,
чом заховався в своїм задзеркаллі?
випиймо, брате-близнюк, альтер-Я,
випиймо вперше, а, може, й востаннє...
зрадить кохана... єдина... моя...
може, так й треба... на требу... коханню...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854436
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2019
автор: Котигорошко