Дощовий мотив

Жалі  і  сум  людей  не  надихають.
Коли  сльозава  настає  пора,  
а  душі  переповнює  жура,  
усі  вони  поезію  чекають.

І  хай  дощі  ідуть  як  із  відра,
а  сиві  хмари  небо  укривають  –  
зійде  зоря  і  сльози  висихають,  
і  вірші  видаються  на  гора.  

Знічев’я,  може,  порятую    душі.  
І  туга  ще  не  зайва  на  землі.  
У  вирій  полетіли  журавлі,  
зате  ворона  каркає  на  груші  
і  сонце  випиває  із  калюжі
учора  не  досушені  жалі.  


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854375
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 11.11.2019
автор: I.Teрен