На цвинтарі падолист. Хрести опустили плечі.
Могилки у ряд, у ряд - рівнесенько, як одна.
Навідається сюди хтось тихо собі над вечір
і стане чиясь могилка весела, а не сумна.
І хай собі падолист. І хай собі дощ холодний.
Здається і восени розрадить надію цвіт,
коли вознесе увись молитва свої долоні,
то стане стрункішим хрест і навіть важкий граніт.
Бо добре тоді душі, котра відлетіла в ирій,
як пам'ять чиясь її подовжить земне життя.
Спадають з плечей хрестів чорнезні, як відчай гирі,
коли несемо до них любов і незабуття.
На цинтарі палодист...
11.11.19 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854351
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2019
автор: Леся Геник