Ой осінь, осінь, що ти наробила
її чарівну, я тихо спросила
Чом й нащо звела, ти сердито брови
Золото й срібло, зняла із діброви
Краса зів`яла, стала сіро – чорна
Лише в калини, соковиті грона
На мить від сонця, ловлять поцілунок
А я так хочу, впіймати їх трунок
Позбутись суму, розвіять печалі
У сподіванні…Знімеш сірі вуалі.
Рранкові роси… Яскраві, сріблясті
Вкриють діброві листочки попелясті
Лиш на якусь мить, дерева звеселіють
Вже всі в дрімоті, про весну лиш мріють..
Час швидко плине… Підеш на відпочинок
Знову сивеньких вплетеш краплинок
Мені в волосся, яких не хотіла
Ой осінь - осінь, що ж ти наробила….
07.11.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2019
автор: Ніна Незламна