Луна висить

Луна  висить.  
І  ніч,  мов  киця,  муркотлива.  
Луна,  немов  недільний  дзвін,  
Скликає  радісно,  святково,  урочисто  
Причаститися  її  дарів  -  спонуканих  думок.  
Луна  зі  слів
Сповна  осяжних  тямі  й  неосяжних
У  явності  самої  суті  названого.  
Луна  як  електричний  дріт.  
Напнута  мить.  
Очікування  впливу.  
Сприйняття  і  туга  у  безповоротності  моменту.  
Напруга.  
Гра.  
І  ніч,  мов  кицька,  темрявою  лащиться.
У  сказанім  навпомацки  ідеш.  
Такі  слова.  

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854299
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2019
автор: Кузінатра