Чому вам, так сумно, берізки-сестриці ?
Віття похилили до наших вікон.
Напевно, вітрисько розплів, вам, косиці.
А може, лякає зимовий вже сон ?
Зібрали врожай, опустіли діброви,
Пташки відлетіли в далекі краї.
Тихенько вплітає стрічки золотаві
Осінь-чаклунка в косиці тугі.
Ще з неба всміхається лагідне сонце.
Осіннє вбрання - дуже, вам, до лиця !
Та смуток і жаль бачу там за віконцем...
А вітер і дощ торохтять без кінця.
Не треба тужити, берізоньки милі.
Сон і спочинок - така дивна річ.
Спочивши, весною прокинетесь в силі.
Я вас, привітаю з вікна віч- на- віч.
Холодна роса не блищить на травиці.
Дрімають безлисті красуні мої...
А поруч ще гордо цвітуть чорнобривці,
Піднявши до сонця голівки свої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854227
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.11.2019
автор: Галина Лябук