Дачна новела

У  колориті  білої  зими  
малюю  за  садибою  дерева.
Гостюю  ще  у  осені-куми,  
ну  а  кубіта  –  у  сузір’ї  Лева.  

Не    помічаю  ані  вечорів,  
ані  ночей.  Усе  минає  всує.  
Ось  і  Амур  до  неї  полетів,  
а  я  її  не  бачу  і  не  чую.  

І  це  ні  у  ворота,  ні  у  тин.  
Уже  на  зиму  осінь  повертає,  
а  я  усе  один,  усе  один
без  неї  у  хатині  біля  гаю.  

І  замерзаю  у  самотині,  
на  дрова  ріжу  вишні  в  гущині,  
але  боюся,  що  уріжу  дуба,  
коли  мене  лякають  уночі
летючі  миші,  сови  і  сичі
і  не  рятує,  і  не  гріє  люба.  

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854203
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.11.2019
автор: I.Teрен