Висіла у шафі сорочка,
До всякого разу пригожа,
Вбирався у неї ти мовчки,
І зверхньо, і дещо вороже…
Носив її довгими днями,
Не знявши, вкладався у ліжко.
Ховала вона твої рани,
До них прилипаючи трішки.
Линяла вона і марніла,
Стиралась до дир із роками,
І мала приховану силу –
У ній ти подобався мамі.
Та вітру міняється вектор
І з нею не сталося дива...
Тепер вже новісінький светр
Тебе зігріває дбайливо.
Забута у шафі сорочка
Таврована словом “байдуже”,
Висить у сорочок рядочку...
І раптом би ти занедужав,
Напився чи просто постарів,
Згодилася б знов за ошатну,
Пошита з латок-мемуарів –
Куди ж їй подітись із шафи…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854195
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2019
автор: Юлія Мальована