Ступає осінь тихо й ледь помітно,
Хоча слідів її усюди вистача,
Гаптує килимочки жовто-мідні:
То клен скидає листя із плеча.
Буває хвацько його вітер-задирака
У жмені набере й тікає в даль.
Ворона враз із переляку каркне
Й летить, забувши стежку до гнізда.
Закохана в осінню казку здавна
Я дякую їй за дощі рясні
Богині нашій, ясноокій Дані*,
За чисті води в голубій Десні!
*– слов’янська богиня води, покровителька річок і струмків, дарувальниця небесних вод.
31.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854179
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2019
автор: Ганна Верес