передзима_ супокій голих кленів_
неопалимі вогкі кучугури_
ріллю перемежовану зеленим
притисли врешті долу неба мури_
>
глибокоокі тіні під арештом
в периметрі кадастрових квадратів
де й досі не лишали сліду мешти
похмільних привидів в роздертому ошматті_
>
вгаває відголос голодної осанни
старого пса що стереже порожнє
вглядаючись у чорних вікон рани
ще віддано_ та почасти вороже_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854048
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.11.2019
автор: Ки Ба 1