Розчохлити думки вже час.
Дорога в'ється за пагорбами - ген.
Не всидить в бочці Діоген.
То дзвін на всіх гука прочан.
Нам вихор - поводир. Гай - наш шатер.
Уклінні трави стелим. Віття - стеля.
Героїв напрям. Вітер шлях простер.
Дано нам знак - багаття, пломеніючий костер!
Жевріє! Ранок наступа
На сходинках - червоних смугах Неба.
До бою! Барабан гупа.
Що буде з нами - думати не треба.
До бою рве вперед стопа.
Вогонь сердець на мить нам пам'ять стер.
Тож шеляг падає "Орлом"
Що крила прірвою простер.
Так постає питання гостре та просте...
Хто ми насправді? Варті чого?
Чи діти Сонця Віщого?
Чи дух зросте?
8 Листопада 2019 Року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854037
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.11.2019
автор: Олег Мінгальов