Вeчiр…

Вечоріє,  крізь  густе  віття,
місячне  сяє  полум'я,
не  чути  вже  чарівних
пісень  пташок,  засинає
вишневий  садок.
Ніччю  вирує  своє  інше  життя.
Навіть  струмочок  повноводний,
в  місцині  гарній  спочива.
Місяць  панує  у  свіченні
срібного  німбу.
Матіола  п'янить  ароматом,
до  Душі  приляга.
Мимоволі  серце  тріпоче,
мабуть  любити  ще  хоче.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854002
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2019
автор: Svitlana_Belyakova