Речі приходять по нас —
Сині вельветові сукні,
Чорні обличчя прикрас, —
Гніву величного сутність.
Сунуть рукава в дощі,
Шарпають нас за рукава.
Стигне від цих ворушінь
Пізня сполохана кава.
Речі кладуть на поріг
Власні невизнані душі —
Наче святий оберіг,
Наче прокляття, що душить.
Чути і шерхіт, і крок,
Чути палке безголосся:
Кожна вже знає свій строк —
Зайвого б їй не жилося.
Падають сукні у пил.
Скільки їх? Сотні і сотні...
Як мені вбратись — без сил,
Стомленій, стислій та сонній?
Адже й моя серед них —
Тепла, зім'ята, красива...
Падають речі до ніг.
Світом проноситься злива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853987
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2019
автор: Єлена Дорофієвська