не тримаю себе
знов лечу на орлах
в їхній збруї заплутався
дихає страх
але незначний
сила зовсім не в ньому
здається у чомусь
ще поки чужому
не інакше воно
огортає у шати
і не я їх
вони мене
можуть тримати
і бути у них
не бажаючи часом
обіцяно їхнім
ба! моїм вже Пегасом
все одно висота
чи глибини глибин
ніби виставка майстра
найкращих картин
ніби в п’єсі портьє
перевершив сценарій
режисерське снує
з режисером у парі…
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853933
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.11.2019
автор: Щєпкін Сергій