Світ не можна тривало здивувати,
Чудним, неперевершеним чимось.
Обвикнуть, забувши, що був хтось,
Шукаючи твердості, знайдеш вату.
В Гімалаї пнешся чогось зимувати,
Підставляє роги десь зависті лось.
Мандруючи, ніби червоний лосось,
В гирлі річки перестаєш існувати.
Попасти в книгу рекордів прагнеш,
Свої сили втрачаєш на грані фолу,
На фініш прибувши, болем стогнеш.
Під сонцем найкраще никне додолу.
Стомившись трохи, усе не встигнеш,
Падеш в шухляди байдужості столу.
(Сонет)
14 липня 2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853899
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 07.11.2019
автор: Володимир Кепич