Байдужий світ

Світ  не  можна  тривало  здивувати,
Чудним,  неперевершеним  чимось.
Обвикнуть,  забувши,  що  був  хтось,
Шукаючи  твердості,  знайдеш  вату.

В  Гімалаї  пнешся  чогось  зимувати,
Підставляє  роги  десь  зависті  лось.
Мандруючи,  ніби  червоний  лосось,
В  гирлі  річки  перестаєш  існувати.

Попасти  в  книгу  рекордів  прагнеш,
Свої  сили  втрачаєш  на  грані  фолу,
На  фініш  прибувши,  болем  стогнеш.

Під  сонцем  найкраще  никне  додолу.
Стомившись  трохи,  усе  не  встигнеш,
Падеш  в  шухляди  байдужості  столу.
     (Сонет)

14  липня  2009  р.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853899
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 07.11.2019
автор: Володимир Кепич