Вже розділили кошторис, рука руку миє,
Панам крутим, все побільше. А дитятко ниє,
Від болю тіло стражденне, обіймає холод,
Як в ті роки, в тридцять треті, це життя не солод.
Дитя трима́є на руках, в тридцять посивіла,
На життя краще, в надії, трояндою цвіла,
Біда прийшла до їх хати, боліє дитятко,
На заробітки, на війноньку подався татко.
Вечірня зіронько, скажи, де правда на світі,
Чом завелися, трутні у бузковім суцвітті,
Й магнати газу, чомусь все мільйони рахують,
В розчаруванні, тож сім`ї копійки чатують.
На лікування, де знайти, сльози – горошини,
Скажіть мені, люди добрі, чи нема причини,
Щоб розігнать панібратство, дать владу народу,
Щоб поєднання і мир, із заходу до сходу.
У кожній хаті, щоб тепло й панував достаток,
Й нині насмілився, народ зробити початок,
Щоб підкорятись правосуддю, прогнати друзів,
І панувала правдонька та й по всій окрузі.
Та не мільйонні зарплати і замків не стало,
У жилах кров закипає, як життя дістало!
Щоби старенькі і ненька не цвікали долі,
Що народилися на світ, в`януть квіти в полі.
Кожна дитина, чи й зможе на ноги піднятись,
Перебороти всі недуги, чи сподіватись,
Що в Україні, настане віра, щастя, воля?
А чи віками, у відчаї, нещасна доля.
.
06.11.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853810
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2019
автор: Ніна Незламна