Шафран осінній зацвітає
В морозом зляканім садку
І літо з ним назад вертає
Тепло дарує тут - в кутку.
Враз забувається , що осінь,
Холодні зливи і дощі,
Що угорі небесна просинь,
Сховалась в хмароньки сумні.
Сьогодні тут квітує літо,
В цій квітці ніжній розпливлось.
Струну душі нею зігріто:
-Я рада, літо, ти знайшлось.
І сонечко сміється з неба,
Торкає променем лице.
-Світи, рідненьке, бо ще треба..
Дивися, чудо тут яке!
Ти задержися тут ще трішки,
Мене й цю квітку звесели.
А щоб не змерзли в неї ніжки,
Опале листя підстели.
Маленька квітка,одинока,
А стільки радості в душі.
І сенс приходу в світ жорстокий –
Лягти сонетом у вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853765
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2019
автор: Ольга Калина