Відчув давно я ті літа,
Що відлетіли в світ на крилах.
Пора для мене золота,
Тоді була любов і сила.
А нині час несе мене,
У нові, невідомі далі.
І навіть промінь не мигне,
В очах лише одні скрижалі.
На них усе моє життя,
Прописане колись з любов’ю.
Коли я був малим дитям,
Коли батьки пишались мною.
Видати хочу «на гора»,
Казковий твір на кілька терцій.
Не страшно вмерти, як пора,
Хоч є ще мрії в моїм серці…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853731
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2019
автор: Віталій Назарук