Гойдає вітер небо спозаранку,
То птахом по гіллях дерев гайне,
То до землі нагне берізку-бранку,
То в воду попід хвилями пірне.
То дощиком в віконечко постука,
Мов хоче ізнадвору полякать.
Нікого і ніколи він не слуха,
То вдача, мабуть, в нього отака.
Ну, що тут скажеш: вітер любить волю,
Ніхто його й ніколи не припне.
Він сам собі будує власну долю,
Та бачу, і мене він не мине.
1.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853678
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2019
автор: Ганна Верес