Місто

виходжу  з  під’їзду  очі  униз
головне  не  дивитись  в  обличчя
звідусіль  відчуваю  затаєний  тиск
хоч  нікому  нічого  не  зичу

навперейми  за  мною  назустріч  і  геть
хтось  іде  поспішає  торкає
заховатись  від  тиску  не  можу  ніде
й  порятунку  мені  вже  немає

зціпив  зуби  і  губи  щільніше  стулив
лише  крила  на  носі  тріпочуть
і  шия  не  хоче  піднять  голови
і  вуха  вже  слухать  не  хочуть

а  от  ноги  нагадують  ножиць  клішню
нарізають  своє  ремесло
це  вони  як  здурілі  збрели  в  маячню
проміняти  на  місто  село

***

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853661
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.11.2019
автор: Щєпкін Сергій