Мій Перевізнику сумний,
Поглянь, вже Осінь.
І Листопад, надів суму
Й мандрує босим.
Почав від річечки Сули
Та йде на захід,
Отари сірого дощу
Тягне позаду.
Туманом вміло прикрива
Поспішний відступ.
А сива Зимонька-Зима,
Долає відстань -
По залізничній колії,
Мов потяг мчиться.
І вистигають ручаї,
Мов ртуть, водиця.
Скажи, мій суме, навісний,
То де ж спинитись,
Куди поставить пліт старий,
Де прихиститись.
Мій Перевізнику сумний,
Усе це проза...
Давай сховаєм пліт старий
Десь до морозів.
Забудем все хоч би на мить,
Удвох не страшно,
Поглянь, ще листя тріпотить
Й цвірінька пташка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853659
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2019
автор: @NN@