Порох в очах...
Його так багато було.
Ти насипав і насипав,не жаліючи.
Хоча добре знав, як боляче .
Та день такий настав , мені досить .
Стало важко бачити світ .
А душа світла просить .
З того пилу вистелю стежку,
хоч би до раю .
Твої проводи в осінь.
Я все пробачаю.
Та прощай.
Виявилося .
У кожного з нас свій рай.
Ти мав надати мені урок.
Та видно, я занадто втомлений учень.
Шкода, мені це все не сниться...
Ні журавля,ні синиці.
Вільні тепер мої руки.
Порох з очей зпав .
Залишилися сердечні муки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853619
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.11.2019
автор: БЕЗ