Він є дзвін Новограду,
Він був фортечний дзвін.
Возвягелем великим
Скликав свою громаду.
Нащадок непокорених древлян.
Полеглих, не упавши на коліна.
Їх Імена сховало небуттям,
У пам'яті не заживе руїна.
Бо не за те, що у лихих роках.
Він кликав на валах :
До оборони !
Зробили його пам'ятником дзвону.
Заповіли Роди:
Життя від зла - боронять !
Ми будемо завжди,
Допоки вільні дзвонять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853605
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2019
автор: Андрій Ключ