З точки Н у точку С

Відправився  потяг  самотній  зі  станції  Н,  
У  цій  порожнечі  лиш  криком  зігріється  трохи.
Хоч  поруч  і  безліч  облич,  голосів  та  імен,
По  суті,  він  сам,  в  цьому  шумі  життя  одинокий.  

Він  мчить  уперед,  миготять  фотографії  днів,
Зростає  і  швидкість,  і  кількість  його  пасажирів.  
Мозаїка  відчаю  й  сміху,  мовчання  і  слів,
І  не  на  тих  він  життєвій  свій  час  розтранжирить.  

Хоч  тисячі  ніг  витруть  бруд  об  його  килимки,
І  сотні  похвал  дзвенітимуть  тут  кришталево,
І  в  натовпі,  і  у  стінах  цей  потяг  –  один,
Самотньо  плететься  на  станцію  С,  на  кінцеву…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853492
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.11.2019
автор: Настя Рошка