Сузір'я населених пунктів

Сузір’я  населених  пунктів  в  полях  темних  маряться  –  
Наче  б  то  поряд  в  району  великій  галактиці.  
Міріади  маленьких  вогнів  –  хтозна́  як  віддалені,  
Міста  сузір’я  –  чи  що  то  –  найбільше  в  тім  маренні,  

А  поряд  –  менші  сузір’я  сіл…  
Сузір’я,  скупчення  –  зі  всіх  боків.  
Ефект  галактики  на  горизонті  
Навколо  мене  в  замістя  безодні.  

Десь  там  багатство  фар  автомобілів…  
Вечірній  шум.  Полегшений  сміх  студентів,  
Й  тих,  хто  вийшов  з  роботи,  здавалось,  уже  без  сили,  

Пожвавлені  черги  в  магазинах,  тих,  хто  йдуть  додому,  
Так  дивно  бачити  все  це  тут,  в  полі  пустому,  

Де  зрідка  фури  і  а́вта  до  дальніх  сіл,  
Ховаються  в  чорну  імлу  лісів,  
Під  місяцем  й  зорями  на  небосхилі  -  
Схвильованість  пробирає,  чи  то  ностальгії.  

Я  бачу  прямо  всередині  себе,  наче  з  веб-камер,  
Внутрішньосузірний  рух,  внутрішньосузірний  гамір  –  

Як  хтось  поспіхом  покидає  місто,  

щоб  сховатись  по  темрявах  й  сві́тлах  по  селах,  
Як  в  когось  в  дорозі  додому  в  машині  щось  грає  веселе,  

Як  нарешті  закрились  ворота  
Вдень  такого  людного  базарного  котла,  
Як  наповнена  маршрутка  
Під  світлом  ліхтарів  кудись  пішла,  

Як  відчиняються  із  писком  двері  у  під’їзді  дому,  
А  хтось  з  сумка́ми  тиснеться  
                                                                                                         у  чергу  до  вагону.  

Як  відчуваються  зв’язки  між  тисяч  доль  і  душ,  
І  відбиваються  сюжети  з  вікон  
На  нерівному  асфальті  в  дзеркалах  калюж.  

Десь  в  цім  сузір’ї  під  світлом  полян  ліхтарів  
Вулиці  гомінкі  в  жовтім  світлі  вогнів.  
Пізніше  стануть  безлюдні  і  мовчазні,  
А  зараз  –  ще  поки-що  рано.  Ще  поки-що  ні.  


Вогники  сіл,  небагаті,  дрібні  сузір’ячка  
Зустрічають  саме  останні  автобуси  з  міста.  
Десь  чути  дим.  І  затишні  теплі  будиночки  
На  вулицю  світло  із  вікон  кидають  тьмянисте.  

Тихими  і  спокійними  вулицями  сільськими,  
Коли  все  нарешті  уже  більш-менш  позмовкало,  
Сходяться  після  роботи.  Де-не-де  ще  машини,  
З’їжджаються  ті,  хто  із  міст  тільки-що  но  тікали.  

Кольори  телевізорів  грають  у  чиїхось  вікнах,  
Кіт  переходить  дорогу,  ліниво  так  і  непохитно,  
У  магазині  підсумовуються  плітки,  -  
Все  не  йдуть  по  домах  особливо  тріскучі  бабки.  

В  цих  сузір’ях  малих  під  полянами  від  ліхтарів  
Виливаються  звуки  і  світло  з  окремих  дворів.  
Пізніше  собаки  в  дворах  стануть  більш  голосні,  
А  зараз  –  ще  поки-що  рано.  Ще  поки-що  –  ні.  

Все  думками  по  місту  маршрутками,  бусами  повними,  
Все  по  селах,  з  сузір’я  в  сузір’я  тікаю  я  колами,  
Поза  тілом  своїм,  розглядаючи  десь  у  полях  
Вогні  населених  пунктів  -  сузір’я  в  далях.  

Влітаю  в  сузір’я,  в  поляни  своїх  ліхтарів,
Мовчазний,  таємничий  поміж  СМТ-шних  вогнів.
Можливо,  ще  стану  я  світлим,  як  ті  всі  вогні.  
А  зараз  ще  поки-що  рано…  Ще  поки-що  –  ні…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2019
автор: Avsian