ҐЕЛОВІН

Жменя  гарбузового  насіння
замість  мізків  пріє  в  голові.
Стадо  нелогічне,  емоційне
рветься  святкувати  Ґеловін.

Краще  екзотичне  і  мейнстрімне  –
тільки  б  не  правічне,  не  своє
свято  у  чужім  лахмітті  стріне.
Висміявши  рідне,  –  заклює.

Та  й  пощо  тягар  своїх  традицій
вирваним  з  корінням  бур'янам?
Рідне  святкувати  наодинці
ближче  відчайдухам  –  та  не  нам.

Рідне  –  бідне,  дихає  на  ладан.
Легше,  щоб  не  мучалось  –  добить.
Легше  –  за  сучасним  диким  ладом
скрізь  коритись  викликам  доби.

Та  й  в  усі  часи  воронам  білим  
жити  непереливки  було.
Легше  бути  варваром  зрабілим.
Мозок  же  вмикати  –  взападло.

"Кажеш,  ти,  чуваче,  надто  вумний?
Менше  випендрьожу.  Не  бузи.
Ось  тобі:  тримай  косу  чавунну,
маску  смерті,  свічку,  гарбузи.

Он  висить  за  правду  розіп'ятий.
Хочеш  так  закінчити,  як  він?
Краще  заганяй  серця  у  п'яти
бідним  перехожим  в  Ґеловін."

Вперто  бунтувати  –  діло  кепське.
Нащо  це  скандальне  слово  "ні"?
Нам  би  змавпувати.  Хай  і  кельтське.
Тільки  щоб  –  не  Велесова  ніч.

©  Сашко  Обрій.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853419
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2019
автор: Олександр Обрій