Моєму Янголу Охоронцю
Сліди на мокрому піску,
Їх лижуть хвилі...
Іду на кладочку хистку,
Думки зболілі
Несу, дарунком до води,
Вона все знає,
Приймає всіх і у собі
Кінці ховає.
Стою й не бачу вороття...
Та раптом - крила
Розправив хтось у небесах,
Немов вітрила.
І заспокоїлась вода,
Притихла, вщухла,
Іду по ній, мов по землі,
Біда потухла.
Як добре, коли поряд є,
Твій друг крилатий,
В останню мить не дасть тобі
На кладку стати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853360
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2019
автор: @NN@