Мені здається - я зерня,
зовсім мале зернятко.
А кожне зернятко мале
насправді є дитятко.
Ми - діти Сонця і Землі,
тут паростки пускаєм.
До світла тягнемося ми,
добром тут проростаєм.
В рослини - крона і плоди,
за це її цінують.
В людини добрі справи є,
за них її шанують.
Тут розкриваються завжди
свої ясні віконця.
Бо кожне зерня золоте
тут любить світло Сонця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853342
Рубрика: Дитячі віршики
дата надходження 01.11.2019
автор: Надія Башинська