А вона не знала,
Що у нього вже є кохана,
І ішла на побачення знов,
Щоб зустріти свою любов.
Часто з тишею говорила:
- Де ти, моя людино мила?
А їй тиша відповідала:
"Йди додому, в нього кохана.
Сама бачила, як цілувались,
Під вербою плакучою обнімались."
Та не слухала тишини
І чекала біля верби.
Часто плакала, сльози втирала -
І плакучою вербою стала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853237
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2019
автор: Haluna2