У віконну шибу дощик барабанить
Сонце заховалось в сірувату шаль.
Думкою пружиню, слухаю й благаю:
«Листя дощ стьобає – мокне їх душа».
Опустило небо мокре надвечір’я,
Дощ іще гундосить: «Осені пора».
Сутінки крізь верби, мов брудне ганчір’я,
В гості й ніч запросять до мого двора.
26.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853176
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2019
автор: Ганна Верес